Валер'ян Підмогильний - 120 років від дня народження

«Я... написав “Місто”, щоб наблизити місто до української психіки».

Валер'ян Підмогильний

2 лютого 1901 року народився Валер’ян Підмогильний, письменник, талановитий прозаїк доби Розстріляного відродження, перекладач із французької на українську Вольтера, Дідро, Бальзака, Мопассана, Стендаля, Доде, Гюго, Флобера, Меріме та ін.

/Files/images/pismenniki-yuvlyari/145603538_3729214043827975_1199140658161795559_o.jpg

Романи «Місто» та «Невеличка драма» Підмогильного започаткували українську інтелектуальну прозу. У часи, коли ідеологія приписувала радянським письменникам цікавитися людством, письменник цікавився людиною - її внутрішнім світом і становленням як особистості.

Валер’ян Підмогильний народився у бідній родині: батько завідував маєтком місцевого поміщика, мати – звичайна селянка, що працювала в економії. Спочатку навчався у церковно-приходській школі, де йому достатньо було один раз прослухати вчителя і вдома вже не повторювати. У 1918 році майбутній письменник закінчив Катеринославське реальне училище на відмінно й отримав право вступати до вищої школи за результатами іспитів. Навчання на математичному і юридичному факультетах, через матеріальні нестатки, закінчити Підмогильному не вдалось, тож офіційної вищої освіти він так і не отримав.

Під час навчання письменник вивчав німецьку та французьку мови, його переклади творів Дені Дідро, Клода Гельвеція, Оноре де Бальзака, Анатоля Франса, Гі де Мопассана були наповнені життям, пристрастю та поетичністю.

У 1922 році Підмогильний завершив роботу над перекладом роману Анатоля Франса «Таїс». Громадянська війна, епідемії холери й висипного тифу, голод — ніщо не могло завадити бажанню творити.

У 1920 році вийшла перша збірка оповідань Підмогильного під викличною та багатообіцяючою назвою "Твори. Т. 1."

Перші ж твори показали неприйняття сталінського режиму та радянської влади. Письменник не хотів підмальовувати романтичними барвами жорстокість життя й, всупереч загальній ідеології, вивищував «особисте страждання» над ідеєю «загального добра», намагався дослідити найтонші духовні переживання.

Підмогильний був одним із організаторів літературного угруповання «Марс» – «Майстерня революційного слова», до якого входили талановиті письменники Борис Антоненко-Давидович, Григорій Косинка, Тодось Осьмачка, Євген Плужник.

/Files/images/pismenniki-yuvlyari/145400953_3729213903827989_6090013748650749309_o.jpg

У своєму романі «Місто», який вийшов у 1927 році й став першим урбаністичним твором в українській літературі, письменник намагався зрозуміти сутність людського існування, чим є культура та природа для людини, чи в людині більше культури, ніж природи. Твір був сприйнятий радянською владою критично, а Підмогильного оголосили міщанином й декадентом, наклепником на радянську владу. Однак у народі роман став популярним, адже головним героєм був сільський хлопець, що приїхав підкорювати хиже, вороже налаштоване до новачків місто. Тогочасна демографічна ситуація також сприяла позитивному сприйняттю романа: на 28 мільйонів населення України 23 мільйона становили саме селяни.

Підмогильний та інші українські письменники зустрілися із Сталіним на Тижневі України в Москві. З архівних свідчень відомо, що Сталін запам’ятав українських письменників як «національно агресивних», тож вирок було винесено: виховати будь-якими засобами.

8 грудня 1934-го письменника заарештували за «участь у терористичній організації, яка мала на меті терор проти керівників партії»; серед обвинувачень Підмогильному наводиться його вислів, що «політика колективізації призвела українське село до голоду».

/Files/images/pismenniki-yuvlyari/145683433_3729214267161286_8555167236454716901_o.jpg

Слідство сфабрикувало приналежність до «організації» Євгена Плужника, Миколи Куліша, Валер’яна Поліщука, Григорія Епіка, Миколи Любченка (Кость Котко) – загалом 18 людей. На допитах Підмогильний не визнавав себе винним. 28 березня 1935 р. пролунав вирок: “позбавлення волі терміном на десять років…”

Підмогильний продовжував писати навіть у одиночній камері соловецького спецізолятора, перекладав Шекспіра та Вайльда. У його листах до дружини і родичів Підмогильний неодноразово згадував про те, що працює над романом «Осінь 1929» про початок колективізації в Україні.

3 листопада 1937-го Валер’яна Підмогильного разом з понад тисячею інших українських політичних в’язнів розстріляли в урочищі Сандармох.

Останній незавершений твір-рукопис – «Повість без назви» – зберігався у спецархіві під забороною близько п’ятдесяти років.

Підготувала провідний бібліотекар бібліотеки ім. М. Коцюбинського Олена Рахно.

Кiлькiсть переглядiв: 151