АРКАДІЙ КАЗКА
Фото Віктора Кошмала
Романтичне
Десна – мов шабля. Вал старезний.
Мазепи дім. Гармати ряд,
Поринувши у сон давнезний,
Сумною вартою стоять.
Заснув Чернігів. Місяць срібний,
Піднявши високо свій щит,
Вглядається: богам подібні,
Ген двоє п’ють солодку мить.
Зустрілись вчора й цілували
Лиш фльокса запашні квітки –
Сьогодні статуєю Валу
Вони здавалися, стрункі.
В обійми впали. Заніміли.
Уста до уст. Стук серць лиш чуть…
Так схід вони рожевий стріли
Й пішли додому в млосну путь.
…Блищала щаблею Десна.
У сон поринув Вал старезний.
Вони йшли привидами сна,
Що ось розвіється і щезне…
Він і вона. Він і вона.
Фото Олени Куннової
Сон
Предивний сон приснивсь мені учора:
Стою чомусь на Болдиній горі,
І раптом три – ставні, як сокори’,
Грізно-величні, наче три собори,
Три лицарі з’явилися в уборі
Трьох вікінгів далекої пори…
І мідяних піднесли сурми три,
Заграли журно на Великі Збори.
Фото Олени Куннової
З грудей той стогін розкотився страшно,
Луна його далеко рознесла.
Здавалося: розверзнеться земля,
Падуть доми, дерева, церкви, башти…
Й героя вишле кожна їм могила…
І тут – проснувсь… Чекать було несила.
23 січня 1919 р. Чернігів
