СТАНІСЛАВ КОВАЛЬ

Мій край

Поліський край –
Легенда синьоока.
Деснянський водограй,
Блакить небес висока.
Щедроти нив,
Світанку і заграви.
Дзвінких пісень

розлив

І верби кучеряві…
Робочий люд,
Яка у його доля?
У нас в пошані труд,
Любов і дружба, й

воля.

Це ж я – твій син,
Твоє маленьке зерня!
Тобі - земний уклін.

Чернігівська весна

А у Чернігові весна
У зорянім розмаї.
Погода сонячна, ясна
У Сіверському краї.
Цвітуть каштани на Валу,
Деснянське водопілля.
Черемха в білому диму, -
Калинове весілля.
Весна у скверах розвела
Тюльпанові багаття.
В зеленім шумі солов’ї
Влаштовують змагання.
Святково вдягнені гаї
У оксамити зрання.
Понад Десною зорепад
У небі салютує:
Весна справляє свій парад,-
Урочисто святкує.
Коханням повняться серця,
І місто молодіє.
Немає юності кінця:
Весна, любов, надія…
Умиті росами сади,
Квітує місто-диво.
Чернігів – красень, як завжди,
Весною – особливо.

Чернігівська осінь

Кружляє багрянець,
Виблискує просинь
Запрошує в танець
Чернігівська осінь.
Гостинно вітають
Деснянські простори,
Закохано сяють
Чернігівські зорі.
Кленові алеї
Розкішноосяйні.
Дівчата-лілеї
Чернігівські файні.
Справляють весілля
Закохані пари,
Сімейне дозвілля –
Осіннії чари.
Осонцено сяє
Волошкова просинь,
Гостей привітає
Чернігівська осінь.

Прогулянка

Люблю осінньої пори
Пройтись Дитинцем сивочолим.
Де рвуться ввись осокори
Своїм віттям багряночолим.
Свята на часі старина:
Собори, храми златоверхі.
Колегіуму вишина –
Гаптована блакиттю зверху.
Шикуються гармати вряд,
Милуючись з Валу Десною.
Кружляє, п’янить листопад;
Захоплююсь місто тобою.
Дзвіниця торкається хмар, -
Троїцько – Іллінський монастир,
І Болдиних гір справжній шарм,
Заплав і плес безмежна шир.
Катеринонька козацька,
П’ятницька церква – свідкі віків;
Алея Героїв – пам’ять,
Нових і новітніх часів,
Красна Площа – плац парадів,
Промінь вулиць і проспектів.
У осінньому наряді, -
Строкаті кольорові спектри…
Напившись вдосталь краси,
Душею й серцем відпочивши,
Почувши древні голоси, -
Додому йду помолодівши.

Кiлькiсть переглядiв: 103