Свято Миколая: традиції святкування
ВІТАЄМО З ДНЕМ СВЯТОГО МИКОЛАЯ. Бажаємо, щоб у нашому житті траплялись дива та радощі, щоб у наших родинах всі були здорові та щирі, щоб на нашому шляху зустрічалися добрі люди та великі можливості. Хай це свято подарує добру надію та сімейний затишок, хай Святий Миколай прожене усі негоди та кривди! Хай діточки отримають смаколики, а не різочку!
Видання з тематичної книжково-ілюстративної виставки «Зима щедра святами», розгорнутої у читальному залі ЦБ ім. М. Коцюбинського, ознайомлять з історією та традиціями зимових свят, різдвяно-новорічною обрядовістю українців, колядками та щедрівками з різних регіонів України.
Святий Миколай в українській народній і релігійній традиції займає особливе місце, не тільки приносить подарунки в ніч на 19 грудня, а й є великим заступником, охоронцем і помічником. Його образи були в кожній хаті. Як писав Олександр Довженко у «Зачарованій Десні», люди часто зверталися до святого Миколая як до Божого угодника: просили допомоги і благословення ( його ім’я в перекладі з грецької означає «перемога народу»). А Івану Франку належить перший віршований переказ легенди «Чудо з утопленим хлопцем» й одноактова п’єса «Суд святого Николая», в якій постають традиційні персонажі українського миколаївського свята – ангели, помічники святого, опікуни та захисники дітей, і чорти, що намовляють Миколая не давати дітям подарунків. Василь Скуратівський та Олекса Воропай у своїх книгах наводять народні традиції святкування Дня Святого Миколая.
Сотні церков в Україні побудовані на честь Чудотворця Миколая. Цікава історія пов’язана з назвою Церкви св. Миколи Притиска, що на київському Подолі. Благочестивий переказ оповідає, що своє дивне найменування церква отримала після чудесного випадку зі злодієм, який бува вліз у вікно храму із явно нечестивими намірами, та був міцно притиснутий до підвіконня образом святого Миколая, що зірвався з гаку. Там крадія і знайшли на ранок парафіяни. Певна річ, злодій покаявся і надалі виправився.
В українському народному фольклорі багато приказок, у яких згадується Миколай: «Миколай бородою трусить — дорогу стеле», «Як на Миколи іній — буде овес», «Як на Миколу піде дощ, то врожай на озимину», «Хвали зиму після Миколи». Постать Миколая, поряд із Богородицею та Ісусом можна зустріти у стародавніх українських щедрівках.
Існувала й традиція випікання спеціального печива – миколайчиків. Колись господарі у цей день варили пиво, скликали гостей, гуляли, веселилися. А по обіді запрягали найкращі коні і з піснями та веселими вигуками їздили навколо села – «бо треба ж знати, чи слизький сніг цього року випав!». Прийшовши цього дня із церкви, хазяїн брав миску зі свяченою водою, паляницю з грудочкою солі, квача з різного зілля, ішов кропити господу, худобу та збіжжя, примовляючи: «Святий Миколай, помилуй та сохрани нас від усякого лиха!».
Також існувала традиція пробачати в цей день старі образи та просити пробачення за свої вчинки. Після Святого Миколая починали готуватися до Різдва, вчити колядки, збирати вертепи, готувати домівки до свят.
За матеріалами книг, які розміщені на виставці.
