О 16:00 ЦІЄЇ СУБОТИ, 27 ЛИСТОПАДА, ЗАСВІТИ НА ВІКНІ СВІЧКУ ПАМ'ЯТІ!
Згадувати – насамперед означає осмислювати.
Три штучні голоди пережив наш народ за радянської влади. Під час Голодомору 1932-1933 років загинули понад 7 мільйонів українців на території УСРР та 3 мільйони за її межами – на Кубані, Північному Кавказі, Нижньому Поволжі та в Казахстані. Керівництво СРСР заперечувало масову смертність в Україні від голоду й відмовлялося від допомоги інших країн і діаспори. Це було продумане втілення злочину, відповідь на масові повстання українців проти політики Сталіна.
«Минає 100 років із початку першого голоду, організованого радянською владою на українських землях. Голод став одним з елементів комуністичного тоталітарного режиму. У 1921-1923 роках до нього призвели розруха і посуха. Але влада не докладала зусиль для їхнього подолання. Навпаки, брак їжі почали використовувати як важіль впливу на народ. Можна впевнено говорити про Леніна як про архітектора такої політики. Перший штучний голод – тестування цієї зброї проти незгодних. Події 1932-1933 років – продумане втілення злочину, відповідь на масові повстання українців проти політики Сталіна», - наголошує історик Володимир В’ятрович. І знову використали голод в 1946-1947 роках для приборкання спротиву ОУН-УПА.
Вшановуючи пам’ять жертв Голодоморів та політичних репресій, читальний зал центральної бібліотеки ім. М. Коцюбинського підготував виставку-реквієм «СВІЧКА ПАМ’ЯТІ, СВІЧКА НАДІЇ», головний аспект якої представити видання української діаспори, зарубіжних дослідників про голодомор в Україні: Джеймса Мейса, Роберта Конквеста, Енн Епплбом, Тімоті Снайдера.
Завдяки старанням діаспори світ дізнався про Голодомор. Українці за кордоном досі відіграють колосальну роль у поширенні інформації про події 1932-1933 років. Спільно з Українською державою добиваються визнання трагедії геноцидом. У 1983 році при Конгресі США створили комісію, яку очолив Джеймс Мейс. Він підготував і опублікував фундаментальний звіт Конгресу (1988) й тритомник показань свідків (1990), які змусили керівників радянської України визнати офіційно сам факт голоду, що замовчувався впродовж 55 років.
«Його називали адвокатом України, американцем з українським серцем, більшим українцем ніж самі українці.» (Н. Дзюбенко-Мейс)
Дослідження американського історика і політолога довели що, питання голодомору є центральним питанням не лише історії України, воно має універсальне значення для всіх істориків світу, які вважають, що людство — це велика родина націй, народностей, етносів, що знищення або ослаблення будь-якого народу веде до кризових явищ у духовному, економічному, культурному житті всієї світової цивілізації. Тому питання штучного голоду в Україні на початку 30-х років невід’ємне від питання порушення прав людини, народу, воно підпадає під категорію злочинів проти людяності і людства.
Один із творців терміну «геноцид», автор резолюції Ради безпеки 1.96 1946 року, який написав Конвенцію про геноцид і добився її прийняття, доктор Рафаель Лемкін характеризував Голодомор як «класичний приклад радянського геноциду, його найтриваліший і найширший експеремент з русіфікації – з винищення української нації». Перша публікація шістьма офіційними мовами ООН та 22 іншими мовами знаменитої доповіді Рафаеля Лемкіна «Радянський геноцид в Україні» (К., 2009) представлена на нашій виставці.
Унікальні видання з виставки: М. Вербицького «Найбільший злочин Кремля: заплянований штучний голод в Україні 1932-1933 років. Фактичний матеріял зібрано серед членів ДОБРУС-у у В. Британії – живих свідків голоду» (Лондон, 1952), Олени Звичайної «Миргородський ярмарок» (Мюнхен,, 1953), Василя Гришка «Замах на життя нації» (Детройт, 1983) та «Москва сльозам не вірить: трагедія України 1933 року з перспективи 30-річчя» (Нью-Йорк,1963). відображають ставлення української діаспори до однієї з найжахливіших сторінок в історії українського народу.
Важливу і цікаву книжку підготувала американська дослідниця Енн Епплбом – «Червоний голод» (К., 2018). Вона присвячена Голодомору, але дає набагато ширший контекст. Доводить виклад до наших днів. Показує, що сучасна війна Росії проти України сягає корінням у спроби знищити українців як націю ще в 1930-х.
Яким чином катастрофа позначилася на менталітеті нації, як зруйнувала громади і співпрацю між людьми, сприяла безініціативності та зневірі, соціально-психологічні та культурні наслідки Голодомору проаналізовано в науково-популярному виданні Ірини Реви «По той бік себе: соціально-психологічні та культурні наслідки Голодомору та сталінських репресій» (К., 2019).
Щороку в останню суботу листопада запалюємо свічки у пам’ять про жертви Голодомору – геноциду українського народу. Традицію вшановувати жертв Голодомору засвіченою у вікні свічкою започаткував американський історик Джеймс Мейс. Символізм цієї акції грунтується на глибокій народній традиції і полягає в тому, що 16 година четвертої суботи листопада – це ВЕЧІР ОСТАННЬОГО ДНЯ ОСЕНІ. Після йде тільки НІЧ і ЗИМА. Акція «Свіча пам’яті» повинна нагадувати всім українцям як важко було пережити жертвам Голодомору голодні і холодні зимові ночі 1933 року.
«Хочу висловити в українському парламенті свою заповітну мрію про встановлення пам'ятника жертвам голодомору, і щоб усі прості українці запалили в цей день у вікнах свічки. Свічка у вікні стане поминальною свічкою за батьками, дідами, прадідами і маленьким вогником‚ який освітлює майбутнє без жертв, без насильства‚ без жахів». Так завершив свій виступ на парламентських слуханнях вшанування жертв Голодомору 1932-1933 рр. 12 лютого 2003 року Джеймс Мейс.
І найголовніше - РОЗПОВІДАТИ ДІТЯМ, ЩОБ ВОНИ РОЗУМІЛИ ЦІНУ ВТРАТИ СВОБОДИ ТА ВЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОСТІ. Саме тому цьогорічну інформаційну кампанію Українського інституту національної пам'яті з вшанування жертв Голодомору 1932–1933 років присвячено дітям, які стали жертвами «людиноненависницької» політики більшовиків.
Запрошуємо до читальної зали переглянути книги з виставки.
Підготували бібліотекарі читальної зали Чернігівської міської центральної бібліотеки ім. М. Коцюбинського Олена Дудкіна та Наталія Ущенко.
