22 березня - Всесвітній день водних ресурсів
22 березня – Всесвітній день охорони водних ресурсів (World Water Day). Генеральна Асамблея ООН (резолюція 47/193 від 22 грудня 1992 року) ухвалила рішення про щорічне відзначення цього дня , щоб нагадати всім жителям планети про значення і важливість води для існування життя на Землі.
Не існує жодного живого організму на Землі, в якому немає води, навіть найпростішого! У воді зароджується життя. Без неї неможливе існування рослин і тварин. Життя є лише там, де є вода і, навпаки, де знаходиться вода, там є життя. За словами академіка В.І. Вернадського «Вода стоіть окремо в історії нашої планети. Немає природного тіла, що могло б зрівнятися з нею за впливом основних найбільш грандіозних процесів. Не існує ні земної речовини – мінералу, гірської породи, ні живого тіла, в якому б не було води».
Приблизно 70% Землі вкрито водою. Але тільки 1% з цієї води придатний для пиття. Найкраща вода за дослідженнями ЮНЕСКО у Фінляндії. Багато хто думає, що про воду нічого нового ми вже не дізнаємося, проте вода одна з найбільш таємничих речовин і кожний день вчені відкривають цікаві та неймовірні факти. Досі ведуться дискусії та дослідження з приводу того, чи має вода пам'ять.
Вогонь і вода були для наших предків святими. З великою пошаною їх оспівано у піснях, опоетизовано у прислів’ях, возвеличено у народних легендах. У народних казках міститься уявлення про живу воду та мертву. Цікаву інформацію про народні обряди, пов'язані з водою знаходимо у книзі народознавця та етнографа Василя Скуратівського «Дідух: свята українського народу». Українці з особливою ретельністю охороняли і прикрашали джерела, вважаючи їх святими місцями. У воду не можна було плювати. «Не плюй у криницю — доведеться води напиться», «Плювати у воду — все одно що матері в очі». Щороку після того, як весняний паводок спадав, у кожному селі організовували толоки для чищення річок, озер, колодязів та криниць. Особливою пошаною в народі користувалися люди, які вміли за допомогою вербової лози знаходити підземні джерела, щоб копати криниці, а також майстри, які копали колодязі.
Про головне багатство Чернігівщини – ріку Десну написана чудова повість нашого земляка ВОЛОДИМИРА ВОРОНИ «ОДВІЧНИЙ ДУХ ДЕСНИ». У книзі автор із неприхованим захопленням пише про ріку, на берегах якої українці поселялися споконвіку. Глибокими тривогами пройняті сторінки книги, де йдеться про знищення не просто краси, а самої душі народу.
Вода – життя, а чиста вода - основа здоров’я. Саме від якості води, яку ми споживаємо, залежить стан нашого здоров’я, якість нашого життя. Вода варта того, щоб ми цікавились, що ми п’ємо і зробили все можливе, щоб ця вода була чистою.
