Видатні постаті Чернігівщини: Борис Грінченко
Сьогодні виповнюється 160 років від дня народження БОРИСА ГРІНЧЕНКА - відомого українського письменника, вченого, публіциста, громадського діяча.
"Всім відоме значіння Б. Д. Грінченка в ділі культурного відродження України. Такої упертої праці, такої енергії ніхто досі з українських діячів не виявляв. В найглухіші часи, коли здавалося український рух зовсім згас, він, мало чи не єдиний чоловік на Україні, не згубив віри у відродження України і всю свою велику енергію і працьовитість вжив для того, щоб розбудити громадянство", - зазначив Євген Чикаленко.
#Борис_Грінченко походив із небагатої дворянської родини з козацьким корінням. Прийшов у світ на хуторі Вільховий яр на Харківщині 9 грудня 1863 року. Грамоті навчався в сім’ї, батьки мали велику бібліотеку. Під враженням прочитаного хлопець починає писати й сам: він створює рукописний журнал, який заповнює власними оповіданнями та віршами. Єдиний навчальний заклад, де вчився – Харківська реальна гімназія, з 5 класу якої за зв’язок з революційними народниками був відрахований з «вовчим білетом», відбув півторамісячне ув’язнення.
Суворі обставини дійсності змушують юнака заробляти репетиторством та наполегливо займатися самоосвітою, готуючись до екстернату на народного вчителя у Харківському університеті. У 1881 році він успішно склав іспит, отримав звання народного вчителя та влаштувався вчителювати.
Як письменник Б. Грінченко дебютував віршами у журналі «Світ» (1881). Окремо вийшли прижиттєві збірки «Пісні Василя Чайченка», «Під хмарним небом», «Пісні та думи» тощо.
Володіючи кількома мовами (німецька, французька, італійська, слов’янські), він перекладав рідною мовою класиків світової літератури (Ф. Шіллера, Г. Гейне, Й. Гете, Г. Гауптмана).
Одночасно учителювання та письменницьку діяльність Борис Дмитрович поєднував з фольклорно-етнографічною, культурологічною, науковою та лінгвістичною справами.
Своєрідною формою його педагогічних зусиль стала діяльність заснованого ним у Чернігові (1894) народно-просвітнього видавництва. Прагнучи «скласти популярну бібліотечку, таку, щоб з неї міг читач здобути елементарну загальну освіту», Грінченко зумів видати 50 книжок тиражем близько 200 тисяч примірників.
За час роботи у Чернігівському губернському земстві було створено дилогію «Серед темної ночі» та «Під тихими вербами» та опубліковано п’єси «Лісні зорі», «Нахмарило», «Серед бурі», «Степовий гість».
Чернігівський період – розквіт Грінченка-драматурга. У п’єсах Б. Грінченка ролі виконували видатні актори, цвіт тогочасного театру: І. Карпенко-Карий, М. Заньковецька та власне славетна трупа М. Кропивницького. Сам Грінченко теж виконував роль Мартина Борулі в Чернігівському народному театрі.
Важливою культурно-громадською справою, здійснене подружжям у нашому місті, стало приведення ними до ладу знаменитої колекції відомого збирача старовини та мецената української культури В. В. Тарновського. 1900 року був складений та виданий великий том «Каталога музея украинских древностей».
Як фольклорист та етнограф Б. Грінченко найбільш відомий тритомовими унікальними «Этнографическими матеріалами, собранными в Черниговской и соседней с ней губерниях» та низкою фольклористичних розвідок.
Переслідуваний і, зрештою, звільнений з роботи, відважився зважитися на експеримент: стати «тільки письменником», 1902 року переїхав до Києва, де разом із дружиною трудився над укладанням вершинної своєї праці — чотиритомного «Словаря української мови» (1907-1909).
Під час перебування у Києві крім роботи над словником Борис Грінченко займався громадською діяльністю: організував Українську Радикальну партію; заснував і очолив київську «Просвіту»; став одним з організаторів і керівником Всеукраїнської Учительської Спілки. У 1905 році редагував першу українську щоденну газету «Громадська думка», а в 1906-му – журнал «Нова громада».
Підірване хронічним туберкульозом здоров’я письменника не витримало такого ритму життя. Він захворів. Життєві випробування (передчасна смерть дочки Насті та онука, матері, закриття «Просвіти») загострили хворобу. Він з дружиною виїздить на лікування до Італії, де 6 травня 1910 року помирає від сухот. Поховали Бориса Дмитровича Грінченка 9 травня на Байковому кладовищі у Києві.
Великим Просвітником увійшов він в історію України.
Використані джерела:
Українська література у портретах і довідках : Давня література – література ХIХ ст. : довідник / редкол.: С. П. Денисюк, В. Г. Дончик, П. П. Кононенко та ін. – К. : Либідь, 2000. – 360 с.
Інформація з відкритих джерел.
Підготувала Ольга Чирик, бібліограф Центральної бібліотеки ім. М. М. Коцюбинського Чернігівської МКЦБС.
